May 6th, 2021

Детский сад на марше


9 Мая в Лихославле впервые пройдёт малышковый парад-концерт, посвящённый Дню Победы. В нём примут участие более ста воспитанников городских детских садов вместе со своими педагогами.

Команды маленьких патриотов будут представлять разные роды войск Вооружённых Сил Российской Федерации вместе с боевой техникой, сделанной мастеровыми руками сотрудников учреждений и родителей. К выступлению активно готовятся пограничники, танкисты, моряки, пехотинцы, десантники и другие войска Российской Армии. На параде можно будет увидеть даже флотских поваров и их кухню, военных врачей, сформируют ребята и свой мини-Бессмертный полк. И речь идёт, конечно, не только о костюмах и реквизите, к изготовлению которых каждая команда подошла серьёзно и творчески. Малышковые войска продемонстрируют строевую подготовку, исполнят тематические танцы с элементами театрализации. У каждой команды своя «изюминка», свои интересные задумки, который нам предстоит увидеть в главный и святой для нашей страны праздник.

Ждём всех поддержать наших талантливых малышей на площади перед Центром культуры и досуга в 12.00. Это будет грандиозное и незабываемое зрелище, которое ещё больше поднимет градус всеобщего патриотизма, который и так в этот день находится на самой высокой отметке.
promo peaceinukraine march 15, 15:56 6
Buy for 20 tokens
Все слышали такую сказку, что якобы украинцы, белорусы и русские – это братский единокровный народ, который происходит якобы от триединой древнерусской народности. Ученые открыли страшную тайну – мы не братья. Праславянский этнос, конечно, существовал где-то со II тысячелетия до нашей эры, из…
  • vk_ua

Привіт всім, я тут ненавмисно написав художнє оповідання про сторіччя Другої Світової, дякую тим,

хто здолає.

   100 років після війни (частина 1)

***

Цього разу людей у групі було шестеро. Начальником експедиції призначили пана Коваля, якому саме виповнилось 60 років, і він вже чотири рази бував у такій подорожі. Трохи молодшіми, на шостому десятиріччі свого життя, перебували відповідальний за безпеку Йенс Мюллер та лікарка Магда Ковачик. Остання за фахом була хірургом, і ії робот міг виконати операцію будь-якої складності. Керувала ним, звісно, сама пані Магда, а ось налагоджував робота та слідкував за його технічним станом Ян Томашевський - ровісник Мілленіуму. З ним у подорож поїхала цого дружина Амалія, яка відповідала за технічний стан всієї іншої апаратури, а ще в ії обов'язках був дрібний ремонт комп'ютерної техніки у тих місцях, які мала відвідувати експедиція. Шостою у групи їхала така собі Семмі Чамберс двадцяти дев'яти років, яку Коваль змушений був прийняти під тиском начальства. Офіційно вона мала висвітлювати хід подорожі у пресі, але...

- Будьте обережні з цією темношкірою шукачкою правди,- попередив Мюллер всіх інших.- Вона істерична та скандальна особа, і за своє недовге життя перебувала у всіх можливих та навіть у деяких заборонених організаціях. Феміністка, захісниця тварин, дітей, національних та сексуальних меншин - якщо хтось бажає ознайомитись, то в мене на компі є всі ії титули. Пам'ятайте - будь-яке необережне слово вона може використати для того, аби підняти хвилю лайна серед таких самих стурбованих.

Collapse )
  • vk_ua

100 років після війни (частина 2)

Раптом біля подвір'я виникла неголена, нечесана істота у драній тілогрійці, з якої лізла вата; товстих штанах та валянках. Шапку віно тримало у руках.

- Начальнік!- покликала істота.- Слиш, начальнік! Дєло єсть.

- Говорі оттуда, Пахом,- відповів Полтавець.- Щас всьо рєшім.

- Дик, ето...- сказала істота дещо розгублено.- Нє Пахом я.

- А хто?

- Сідоров вапщє-то. Номєр 55/57.

Полтавець просто над столом вмикнув панорамну голограму, швидко перелистав якісь діаграми, графіки та списки, вимкнув та звернувся до заступника:

- Ну ось, все переплутали. Він Сідоров, а в нас записаний як Пахом. Як таке може бути?

Заступник мовчки знизав плечима.

- Харашо,- сказав Полтавець руському.- Ми пєрєдєлаєм докумєнти. Устранім ето всьо. Завтра пріході.

- Е-е-е-е, начальнік!- заволав руській.- Мнє щас надо! Ну, запішіте там, как Пахома, мнє бєз разніци.

- А шо случілось?

- У меня ето... Живот боліт.

- Господі, какой ужас!- крикнула дружина Полтавця.- Сільно боліт?

- Та єлє дошол,- зізнався Пахом.- Прям вот мочі нет. Мне би освобождєніє, а?

Полтавець подивився на свого доктора.

- Оце п'ють різну гидоту, а потім все болить,- сказав той.

- Я нє пью гідоту!- заволав Пахом.- Проізводствєнная травма!

- Ага, раскажі мнє,- відмахнувся Полтавець.- А ти коли сидишь, живіт болить?

Пахом присів і відповів:

- Боліт, начальнік. Аж виворачіваєт.

- А ну поскачи.

Пахом декілька раз підстрибнув на місці.

Collapse )
  • vk_ua

100 років після війни (частина 3)

- Дорогенька моя, облиште вже підходити до руськіх зі звичайними людськими мірками. Добре, зізнаюся: спочатку мені й самому це не дуже подобалось. Але з руськіми лише так: або вони лупцюють одне одного, або намагаються пограбувати чи вбити вас. Ми вже звикли. Бува, підкинеш руськім наказ 1943-го року, у якому командир частини Альонін наказує розстріляти начальника продовольчої служби тієї ж частини Олькіна за мародерство і розтрату, а ввечері сидиш у альтанці на свіжому повітрі з келихом холодного пива, слухаєш співи пташок та дивишся, як Альоніна з Олькіною качаються у багнюці, висмикуючі волосся одна одній - і розумієш, що день минув не дарма.

Якщо у Семмі й були якісь заперечення, то вона залишила їх при собі.

По обіді всі пішли дивитись, як руські розвантажують їжу та носять до складу мішки і коробки.

- А якусь тачку не можна їм зробити?- спитала Амалія.

- Навіщо?- здивувався Тищенко.- Руські повинні постійно долати і перемагати. А які ж перемоги з тачкою? Хай носять на спині.

Семмі все ж таки відпросилася до дітей, і з нею пішов супроводжувач - здоровезний дядько-охоронець.

- Я все розумію. Руські - дуже погані. Вони справжні чудовиська. Але ж хіба діти у чомусь вінні?- говорила Семмі по дорозі, та ії супроводжувач промовчав.

Дітей вони побачили біля одного з бараків - брудних, у драному одязі - де вони грали у саморобні карти та палили одну цигарку на всіх, пускаючи ії по колу.

- Хай, дєті! Ходіть ту мі, я дать сладкоє,- заговорила Семмі російскою.

Collapse )
  • vk_ua

100 років після війни (частина 4 (остання))

Семмі думала, що він буде пропонувати бутерброд їй і вже відкрила рота, щоб відмовлятись, але руський почав їсти його сам.

- Розповідай- сказав йому голова.

- А чо тєбє розповідать? Ми - русскіє, богоізбранний народ. Нас тисячі лєт мєчталі захватіть всякіє гітлєри-наполєони. А ми всьо видєржівалі. Думаєтє, ви нас тут, в бараках етіх удєржіте? Хрєн там! Да ми вас смєтьом, когда понадобітся. Пєрєтопім, пєрєвєшаєм, ногамі запінаєм!

- Можна я вже піду на баржу?- жалісно простогнала Семмі.

- Ні,- відповів Коваль суворо.

- І Бєрлін возьмьом опять, єслі понадобітся!- войовниче закінчив руський.

- Де ж ви будете брати їжу та спирт коли усіх перевішаєте? - поцікавився Коваль.

- Самі прітащітє! Єсть єщьо колбаса?

- Повішані?

- Да чо ти до слов цєпляєшься? Главноє, что притащітє. Колбаса єсть, спрашіваю?

- Немає,- сказав голова.

Руський підвівся.

- А ти, нєгрітоска, нє боісь,- додав він.- Тєбя нє тронєм.

- Яка шляхетність,- вставила Амалія.

Руський подивився на неї та пішов зі двору.

***

Коли баржа відплила від берегу, Семмі винесла зі своєї каюти величезний пакет, поклала у нього здоровезний камінь, якій підібрала на березі, міцно зав'язала та жбурнула це все у річку.

Весь інший екіпаж спостерігав за цим дійством з альтанки.

- Слід розуміти, що там цукерки для руських дітлахів,- сказав Мюллер.

- Може краще було б забрати їх додому?- запитала Магда.

- Семмі вважає, що ці цукерки отруєні ідеєю роздати їх руським,- припустив Томашевський.- І нормальним людям після цього їх їсти не можна.

Collapse )