07. 09. 2018

        Створення розвідувальної системи було започатковане запорожцями у 16 ст з метою попередження збройних нападів кримських татар.

 Для цього вживали заходів щодо  отримання відомостей про дії татарських загонів  до моменту їх появи на кордонах земель Війська Запорізького.Керівництво розвідувальною діяльністю здійснювала Старшинська рада, в якій  брала участь обмежена кількість козаків керівний склад й окремі старшини.У плануванні розвідки  брали участь військовий писар, військовий осавул та військовий товмач.Військовий осавул керував розвідувальною діяльністю козацьких загонів на кордоні Запоріжжя. Спільно з військовим довбишем він здійснював взаємне інформування Кошу про діяльність іноземців. На початку 1750  кількість запорізьких козаків, що здійснювали охорону та розвідку на кордонах Війська Запорізького становила 773 особи. Із зростанням турецької загрози станом на 4 09 1769 р чисельність козаків, які забезпечували охорону кордонів   на південному напрямку, становила 1274 особи.У Війську Запорізькому існував  Пластовий курінь. Команди пластунів чисельністю від 3 до 10  козаків формувались для ведення розвідувальної діяльності в тилу ворога й на маршрутах висування його головних сил і висилались для ведення розвідки у тил противника за декілька днів до виступу запорожців в похід. Для розвідки створювались  спостережні пости  бекети і рухомі роз'їзди. Бекети розташовувались уздовж південного кордону Запоріжжя та призначались для ведення спостереження й оповіщення Кошу та місцевого населення. Роз'їзні козаки висилались на кордон або діяли попереду головних козацьких сил під час походу. Склад бекету чи роз'їзду зазвичай був 2-3 козака. У 1755 р в Пластовому курені було 441 пластун, у 1759 р 541, у 1769 р 269. Кожний пластун-розвідник мав відповідні навички, які в подальшому постійно вдосконалювались.

         Воєнна розвідка Збройних сил Української держави у 1917–1921 р здійснювалася з метою добування розвідувальних відомостей, які дозволяли виключити раптові дії противника.Загальне керівництво розвідкою  здійснював Голова Ради Народних Міністрів УНР, а безпосередньо постановку завдань  міністр військових справ через начальника Українського генерального військового штабу.У подальшому загальне планування і організацію воєнної розвідки здійснював розвідувальний відділ Головного управління Генерального штабу.Для ведення військової розвідки створювались постійні або тимчасові розвідувальні підрозділи.