Третє занурення

   Так, я розумію, що бігати по сайтам — це одне, а те, що вони роблять насправді, може цілковито відрізнятися від того, що написали. 

   Особисто я не маю жодного сумніву стосовно того, що вже на початку вторгнення підординців на теріторію Нені-України, Юлія Володимірівна сидітиме на ручках у путіна, і вони удвох мріятимуть, як Юлія Володимірівна нарешті стане гауляйтером України. 

   Так, я можу помилятися.

   Можливо, не на самому початку, а трохи згодом. За годину-другу. Довше тягнути не можна, бо у Кремлі утвориться черга з українських патріотів.

   В чому я впевнений — так це в тому, що секта Юлії Володимірівни підтримає свою багіню за будь-яким розкладом. 

   Можливо, Юлія Володимірівна буде класним гауляйтером, і коли московія розвалиться, а усіх фашистів повісять, українці згадуватимуть ії добрими словами.

   Сподіваюсь, ми не будемо знати це точно.

   А тепер мої улюбленці:

   Я завжди мав повагу до національного руху. За їхню завзятість, за те, що вони, нехтуючі (умовним) затишком, йдуть напролом заради своєї країни.

   Не завжди я з ними погоджувавсь, не завжди підтримував  (і взагали, в мене, нажаль, радянська освіта та таке саме виховання, яке я наразі вичавлюю з себе) але я їх поважав. І ось, перед виборами 2019-го року національні рухи продалися, наче повії, наїлися лайна ворожої пропаганди, та ганялися за президентом Порошенко по країні. 

   Так, націоналіст може помилятися, може не розпізнати ворога, але він не повинен продаватись — будь-якій силі. 

   І знаєте, мені прикро, від того, у що перетворилися націоналісти України. Я намагався з ними спілкуватись, налагодити діалог. «Парахабот, парахабот!»- каркали вони мені у відповідь. Ось і поспілкувалися.

   Юрій Шухевич закликав підтримати Порошенка, але хто такий для українських націоналістів якись там Шухевич?

   Їх потрібно розганяти, замінювати всю верхівку. Вони втратили обличчя, а тому втратили й підтримку. Це не моя примха. Не бачать їх лідерами.  

   Кошулинський випадає з інформаційного простору.  У фейсбуці останнього разу відписався 30 січня. Ну, хоч припинив плюватися лайном після того, як взяв голоси ЄС (Марусі Звіробій), але все одно програв вибори слузі Вірастюку.   

   Голова Нацкорпусу Андрій Білецький закликає готуватися:

   Дуже зворушливо бачити на цьому сайті можливисть читати його російською. Так, їм відніше. Так, справу вони роблять потрібну.

   А за ось цим скучили?

   Кажете, вони заборонені?

   Справді?

   Зверніть увагу на те, що я вмикнув на сайті українську мову. Доречі, Петро Симоненко розмовляє нею дуже впевнено. Просто не хоче.

   Давно таке бачили?

  Хочете почитати Зюгана? Нагадаю, що він облизує путіна під хвостом та радіє окупації Криму.

   Чому ні?

   Время прояснило, зачем США желали госпереворота в Киеве в 2014 году. Был начат очередной акт большой драмы. Провокации с убийствами на Майдане… Одесситы, сгоревшие в Доме профсоюзов… Уничтоженные карателями тысячи жителей Донбасса… Так хвалёная «евроинтеграция» обернулась сплошным обманом. Совершенно очевидно: цель Запада — ограбить и закабалить Украину, чтобы дальше бороться с Россией и диктовать свою волю миру.

   Безумная мечта вашингтонских ястребов — братоубийственная бойня наших народов. Её пламя способно выжечь Украину и опалить Россию. Под дымовой завесой «вторжения Москвы» мировая олигархия активизирует проект «Анти-Россия» и осуществляет опасные провокации. Трубя о готовности России напасть на Украину, США и НАТО накачивают оружием бандеровских правителей.

   Якщо в кого є бажання, то читайте оце на сайті кпУ. 

   Найогидніше те, що й вони мають свій електорат. І цьому електорату до лампочки, що за часів соціалізму в нас пральний порошок був по талонах, та шалені чергі з мінімумом товару. Вони звикли так жити. Вони вітатимуть окупантів з залісся. Електорату кпУ не розтлумачиш про 21-ше сторіччя чи третє тисячеріччя, про Марс, про наукові досягнення. Їм треба у СРСР. Це неможливо, але Симоненко обіцяє.  

   Я вже не можу перебувати на їхньому сайті, перепрошую. 

   Слухайте, навіть Зелені (не плутайте з зазеленськими!) кажуть про експансію:

   І ліберали також:

Слід розуміти, що й ліберальні демократи — теж:

   Відверто кажучі, я вже не хочу занурюватися.

   Плекаю надію на те, що ми дамо відсіч загарбникам. Мусимо перемагати. Інакше — куди ми подінемося, кому ми, такі, потрібні, крім самих себе?